Котики вербові!
Котики вербові! Ніжні та пухнасті...
Личка доторкнулись... Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі...
Верба - нiжне і дороге для українців дерево. Воно тiсно пов'язане з нашим життям та побутом. Верболози першi із деревних рослинних форм милують наше буття, оскiльки iншi дерева ще не пробудились вiд зимового спокою. Із року в рік ми чекаємо того, коли весна прожене холод, устеле землю зеленню, уквітчає квітами, а пташки наповнять довкілля своїми піснями. У кожного народу є свої улюблені квіти, дерева, кущі, якими всі гордяться і прославляють у віках. У нас такою рослиною є верба, що здавна супроводжує людськi поселення. Нею обсаджували ставки, береги рiчок, озера, дороги, так як верби укрiплюють береги, стримують зсуви, в посушливих мiсцях зупиняють пiщанi зноси, а зволоженi грунти осушують.
На гуртку народозднавчий"Джерело" виготовляли вербові котики із паперу та ватних дисків.
Керівник гуртка:Ольга В. #диканськийбудиноктворчості
