Радуйся, ой радуйся, земле!
Любі діти! У ці святкові дні існують Різдвяні традиції прославлення Богонемовляти у колядках.
Чи чули ви про маленьких колядників? Колись давно в Україні їх було дуже багато. Коли надходять різдвяні свята, маленькі колядники, «піймавши неводом найяснішу зірку» і викувавши в кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не збились з дороги, бо несли вони людям радісну звістку. Колядки – це обрядові пісні, які виконувались колядниками.
Колядують у нашій місцевості в день Різдва Христового та й протягом всіх святок, звичайно, діти, дорослі парубки та дівчата. Тут важлива культура колядування. Колядники приходять до хати, стають під вікнами та всі гукають разом, щоб господарі дозволили колядувати. Хлопці ходили із «звіздою» та дзвоником. «Звізда» прикрашається кольоровим папером, стрічками, в середині «звізди» - образок «Народження Христа». Ватага колядників завжди в себе включала: березу, звіздоношів, дзвонаря, міхоноші.
Такі колядники колядують -співають у хаті.
Наприклад, такої:
«Нова радість стала, яка не бувала,
Звізда ясна над вертепом
Увесь світ осіяла…»
Після цього колядників пригощають цукерками, різними солодощами та грошима.
Ой радуйся, земле! Коляда іде!
Святий Вечір, добрий вечір!
Коляда іде, всім дари везе.
Всім дари везе, нам слово каже.
Нам слово каже, що весь світ сяє.
Земле, земле, одчиняй двері.
Одчиняй двері , бо твій князь їде!
Хтось веселий надпис вивів
На тоненькому льоду:
«Гей! Свята прийшли у гості!
Зустрічайте коляду!»
Трійка коней прудконогих
Мчить по білому сніжку —
Коляда везе в санчатах
Сто гостинців у мішку!
Чуєш, дзвоники співають:
Тілі-тілі-тілі-бом!
Ідуть ряжені на конях
Нас вітати із Різдвом!
Керівник гуртка "Християнська етика" Алла Оніпко
